У нас тепер така свобода, наче сміттєпровід прорвало.
Легко їм казати – у правовому полі. Звикли там у Європі до правового поля. А у нас тут на правовому полі чортополох росте.
Головне, обрати такого, щоб можна було переобрати. Щоб не вп'явся у владу знову на десять років і не пересидів людське терпіння.
Лисої Гори не треба, у нас шабаш у Верховній Раді.
І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава.
Я не військовий і не політик, але я нікому в світі не радив би обстрілювати чужі мечеті. Як і церкви, і костьоли, і пагоди.
Поки на землі хтось когось не вважатиме за людей, так все й буде.
Бог хотів подивитися на місця колишнього раю, де Він створив першу людину, де колись один Каїн убив одного Авеля, а тепер той гріх розрісся до таких масштабів, що несила вже розібратись, хто кому Каїн, хто кому Авель. Усі для всіх не люди.
Між іншим, Юнг ще коли попереджав, що світ висить на тонкій ниточці людської психіки. І що надалі не війни, не катаклізми, не техногенні катастрофи, а саме це перевантаження психіки, її невідворотний зрив криє у собі найбільшу небезпеку для людства.
У таку промерзлу провесінь, у такій гнітючій реальності, це наше пізнє чаювання, ця тиха розмова, цей перламутровий полиск чашок і терпкий аромат цейлонського чаю, – може, це й маленьке щастя, але воно наше.
Подготовила Валерия Шевченко.